Star Wars: Outlaws стала для мене головною ігровою несподіванкою року. Безперечно, на це зіграло те, що я всіляко намагався не завищувати власних очікувань від неї, зберігаючи холодну скептичність. Та разом із тим ця гра вразила мене тією любовʼю до зображуваного світу, що струменить буквально з кожної шпарини. Massive Entertainment зробили дещо неймовірне: взяли формулу відкритого світу Ubisoft, сміливо викинули з неї достобіса історичних нашарувань й акуратними мазками нанесли на полотно власне бачення світу, якому пасують авантюрні пригоди. Авантюрні пригоди у всесвіті Star Wars, де не завезли жодних світлових мечів.

Складне життя авантюристки

Події Star Wars: Outlaws розгортаються між фільмами «Імперія завдає удару у відповідь» і «Повернення Джедая». У цей вкрай буремний період ми беремо на себе роль Кей Весс — юної авантюристки, вдача якої, як і мати, схоже, відвернулася від неї. Унаслідок невдалого грабунку вкрай заможного місцевого бандита в пролозі, нам доведеться втекти з рідної планети Кей на викраденому кораблі в пошуках кращої долі. Й ось ми, переживши складне приземлення на планеті Тошара, торуватимемо собі шлях до слави й багатства вперше в ролі цілком собі смертної й обмеженої ресурсами авантюристки, а не майстра джедая.

Численні знайомства й сутички, дослідження неймовірно красивих куточків далекої-далекої галактики та навіть збір власної команди для пограбування тисячоліття чекатимуть Кей на її шляху. Десь там знайдеться місце і для сімейних драм, і для дружніх перепалок. І, що мене приємно здивувало, дивним чином обійдеться без притягнутих за вуха історій кохання.

За історією справді цікаво спостерігати. І хоч вона доволі передбачувана в багатьох моментах, Star Wars: Outlaws  все ж має кілька тузів у рукаві, щоб вас дивувати. Що справді не вдалося, то це власне масштабне «пограбування тисячоліття» під кінець гри. Бо назвати його карколомним чи бодай видовищним вкрай складно. Коли нам всю гру розповідають, що ось ми зберемо власну команду мрії і провернемо ТАКЕ, останнє чого очікуєш — великого пшику замість великого кушу.

Пригоди в злочинному світі

Отже, ми на Тошарі, і одразу за збігом обставин знаходимо собі першого члена команди — вправного механіка Ваку. Він зіграє важливу роль в нашій історії, адже не тільки поверне до життя рідкісний і дорогий корабель Кей під назвою «Першопроходець», а й навчить дівчину ним користуватися і допоможе їй зробити свої перші кроки в тутешньому злочинному світі. Легко не буде, адже для місцевих Кей — чергова заблудла авантюристка, віри якій немає. Лише послідовно виконуючи дрібні доручення різних фракцій, ми зможемо заробити собі репутації, щоби нам почали довіряти складніші завдання.

У грі 4 злочинні групи: Синдикат пайків (це раса), «Багряний світанок», картель Джаби Гатта й створений спеціально для Outlaws клан Ашіґа. Крім них, усюди присутні загони імперських штурмовиків, які патрулюють міста й намагаються тримати місцевих під контролем Імперії. Втім, крім випадків, коли знадобиться проникати безпосередньо до них на бази, вони траплятимуться нам рідко, щонайбільше відіграючи роль місцевої поліції.

Уся наша діяльність міцно переплітатиметься з одним або кількома злочинними організаціями регіону. З кожною в нас є власна шкала стосунків від «Жахливих» до «Чудових» і привʼязані до неї бонуси за рух угору й неприємності за рух донизу. Подобатися всім у Star Wars: Outlaws не вийде. Більшість справді великих завдань фракцій передбачають, що в процесі ви попсуєте нервів комусь іншому. І лиш дрібні, на вигляд автогенеровані, побічки від локальних рішайлів дають хоч і крихітний, але позитивний ріст репутації в певної організації без шкоди іншим. Втім, покращувати стосунки з фракціями саме таким чином надміру марудно, щоб хтось займався цим інакше як для здобуття досягнень.

Сам я дійшов висновку, що варто зберігати баланс у кримінальних взаєминах. Як гравця мене мало турбує моральний аспект того, що якесь із угруповань точить на мене зуб, бо я перейшов їм дорогу. Та разом із тим мені непогано так перешкоджає те, що члени Синдикату пайків стріляють по мені, лиш-но я замайорю в них на горизонті чи випадково попаду на їхню територію. Тому я стараюся мати з ними погані, але не жахливі відносини.

Розмаїття можливих підходів

Направду найкращим знайденим мною способом збереження взаємин є скрадання. Адже якщо грати обережно й непомітно обкрадати всіх, репутація майже не втрачається. Натомість якщо йти у відкритий бій — ухх, там ви ще до завершення зачистки отримаєте зо 5 повідомлень про погіршення стосунків із різних причин. Разом з тим гра не зобовʼязує вас до цього і дає однаково достатньо інструментів для різних стилів проходження.

Скажімо, у своїх враженнях Олег згадує, що Кей «бичка, але не штурмовичка» і зустріч навіть з кількома штурмовиками у відкритому бою стає для неї випробуванням. Це не зовсім: Кей чудово може впоратися навіть з цілою імперською базою у відкритому протистоянні, а опісля ще поїхати за пів мапи нівелювати загін елітних штурмовиків, щоб скинути з себе рівень розшукуваності… але тільки на початку гри.

З плином сюжету йти в лобову атаку стає щоразу складніше. Навіть попри покращення ваших навичок і отримання Кей додаткових здібностей, гра підкидає вам дедалі більші і потужніші групи противників, яким важко протистояти наодинці. Тож хоч не хоч, а доводиться грати трішечки обачніше.

Втім, це геть не проблема, адже в арсеналі Кей знайдеться чимало засобів для непомітного проникнення: гак-кішка, переносний терміналоламач, заколка-відмичка, димові гранати і найважливіше — Нікс.

Нікс — це справжня знахідка. На противагу порівняно фоновому BD-1 із дилогії Star Wars Jedi, цей малий корисний у всіх випадках і дарує просто неймовірну кількість емоцій. Він може відволікти ворогів, вдавши зі себе мертвого. Може непомітно вкрасти в озброєного НІПа гранату, відкрити двері з іншого боку й навіть підгледіти, що на руках у суперника в місцевій варіації покеру. А ще з ним можна вдвох наминати феєричну за виглядом страву в мінігрі з QTE (заодно отримавши певне пасивне покращення для малого). Загалом, ну він ✨.

Корисні залізяки

На противагу Ніксу, роль нашого корабля, «Першопроходця», у Star Wars: Outlaws розмита. Він ніби й має на борту можливість покращувати бластер Кей, переодягатися, отримувати подарунки, здобич Нікса і все інше. Та разом із тим більшість цих функцій дублюються деінде і вертатися на корабель доводиться доволі рідко. Тому в мене не вибудовалася асоціація з ним, як із новою домівкою Кей чи значною частиною її образу авантюристки. Натомість сформувався звʼязок з її вірним спідером, що став незмінним супутником у більшості вилазок. І ймовірно, тут і криється таємниця. Бо ганяти Тошарою чи Татуїном у пошуках рідкісних компонентів чи вилупків мені доводилося часто, а ось вилітати у відкритий космос — ні.

Тутешні космічні сегменти зроблені приємно, та не залишають по собі особливих емоцій. У них немає глибини. Хоч корабель керується пристойно, рідкісні сутички переважно відбуваються з набагато меншими за нас винищувачами і їм відверто бракує розмаху. За всю гру мені трапилася лиш одна, й та сюжетна, велика сутичка зі значною групою кораблів, яка нагадала мені космічні сегменти з оригінальної Star Wars: Battlefront 2. Решта ж польотів на «Першопроходці» залишали по собі думку: «Це можна було би просто замінити на швидке переміщення».

Природна система розвитку

Найцікавішою знахідкою Star Wars: Outlaws стала тутешня система покращень. Адже в грі немає жодного явного циферкування: ви з опонентами маєте незмінні характеристики і можете лише трішки покращувати своє спорядження в ході гри. Натомість нові здібності здобуваються як… досягнення. Скажімо, ви зустрічаєте нового персонажа, який вкрай вправний у чомусь. Знайомитеся з ним, вибудовуєте взаємини і в меню він зʼявляється в розділі здібностей, де перераховані абілки, яких ви можете у нього навчитися, виконавши певні завдання. Часом для них потрібно знайти якийсь спеціальний компонент, схований на базі якогось з угруповань, але крім цього, завжди треба поробити якісь загальні дії: давати Ніксу різні команди, хитро/непомітно знешкодити супротивників, особливо далеко стрибнути на спідері тощо.

Це дуже круто працює на занурення в гру. Усі ці здібності не мають за собою якихось неймовірно високих вимог. Просто доводиться свідомо приймати рішення, що ось димова граната мені потрібна і я полізу за її компонентами до чорта на роги, а без розширення сумки я якось обійдуся і не підставлятиму спину під лазери «Багряного світанку».

У свою чергу базові технічні засоби Кейт — модульний бластер, спідер і корабель — поліпшуються стандартно в крамарів. Знаходите ресурси, накопичуєте грошей, покращуєте пристрій. За рахунок того, що для апґрейдів потрібні і гроші, і конкретні ресурси, покращувати своє спорядження просто поміж іншими справами виходить хіба до половини. Уже опісля помічаєш, що потрібні ресурси якось не накопичуються самі по собі під час пригод Кей. Натомість потрібно прицільно шукати їх по закутках, тримаючи в голові необхідність апґрейднути пухкалку на «Першопроходці».

Світ побудовано на чутках

Допомагає зануренню в тутешній авантюрний світ і акцент на природному форматі поширення інформації. У грі повсюди розкидані датапади з дрібками важливих даних, але їх украй мало. Ніяких вишок чи терміналів, що нарізатимуть нам одразу гігантські масиви даних і розкиданих мапою знаків питань теж нема. Натомість зазвичай про якісь печери, рідкісні ресурси чи розташування терміналів ми дізнаємося з підслуханих розмов чи купляючи інформацію в брокерів.

Завдяки цьому, завітавши в місто, щоб здати якийсь квест, ви цілком ймовірно дорогою підхопите трохи цікавих чуток, які залишаться на вашій мапі позначками, аж поки ви не вирішите туди навідатися. З оплатою послуг інфоброкерів теж не має бути проблем. По-перше, на Тошару ми потрапимо уже після прологу, де хоча б пару сотень, але заробимо. По-друге, активно досліджуючи світ і збираючи більшість розкиданих по локаціях ресурсів,  вам завжди буде що продати крамарям і заробити сотню-другу кредитів на інформаційні послуги. Ну й по-третє, у щонайменше двох фракцій у сховках є великі сейфи, що містять по 5000 кредитів, і хоча вони потребують аж трьох ключів доступу, всього за годинну інвестицію часу забезпечать вас грошима на добру чверть гри. І це навіть з урахуванням того, що якщо ви часто помиратимете, то втрачатимете чимало грошей.

Гроші у Star Wars: Outlaws справді мають вагу. На противагу багатьом іграм у відкритому світі, де ви вже за чверть проходження припиняєте навіть дивитися у бік рахівника власних коштів, тут нерідко доводиться рахувати свої накопичення. Покращення спорядження стають пропорційно дорожчими. Нове спорядження хорошого ґатунку не має властивості валятися в кожній гнилій шафі галактики. Здобувати гроші однаково важливо як на початку гри, так і ближче до її завершення. Для прикладу, я доволі активно займався побічними завданнями, та навіть так накопичив достатньо коштів, аби взагалі про них не думати, лиш в останніх сегментах гри.

Павутинка зі значних дрібничок

У Star Wars: Outlaws чимало вкрай вдалих і приємних дрібничок. Я уже згадував про взаємодії з Ніксом і природні способи поширення інформації, але й за межами цього чи можливості погладити практично будь-яку тутешню тварину, тут багато класних рішень.

Скажімо, ритм-гра зі зламування замків в міру вимоглива, але дуже приємна в реалізації. А у поєднанні з тим, що команда Ubisoft чимало вклалася в інтеграцію функцій DualSense, цей ігровий елемент щоразу викликає радість. Деяка варіація на тему «Словка» при зламуванні терміналів теж дуже добре пасує сюди й із підвищенням складності відображає рівні захищеності різних ігрових локацій.

Нам це ніде не проговорюють, але перед проникненням на ворожу територію, ми можемо промаркувати противників біноклем, як це було в Metal Gear Solid V. У торговців нам завжди дбайливо пропишуть, що оцей предмет — просто дорога цяцька і її можна спокійно продати, а ось тут ресурс для крафту чи щось потенційно корисне в майбутніх місіях. А ще навіть коли ви рухаєтеся по точках на мапі, не слід очікувати, що потрібний предмет буде саме на маркері. Адже вам сказали, що його можна знайти у інженерном відсіку імперської бази. Але от де цей відсік, на якій поличці шукане і як туди дійти — це вже ваша турбота.

Галактичне розмаїття

Проходження Star Wars: Outlaws зайняло у мене близько 30 годин (хоча пробігти кампанію можна за 20). І хоч уся гра проходила, здавалося б, всього на 4,5 планетах, одна з яких — радше середньорозмірне місто, а на ще одній ми буватимемо тільки в рамках сюжетних завдань. На перший, погляд якось мало, та разом із тим усі присутні в грі локації різняться за набором вплетених у них ідей і можливостей. І це неабияк сприяє бажанню досліджувати цей світ ще й ще, не звертаючи уваги на годинник.

Підвела хіба Аківа, яка спершу здається новою масивною ділянкою для досліджень, але на практиці є великим переплетеним лабіринтом, в якому хочеться матюкатися через відсутність у грі мінімапи після кожного пропущеного повороту.

Художники Ubisoft не припиняють вражати

Star Wars: Outlaws виглядає чарівно, куди не глянь. Проносячись на спідері безкрайніми просторами Тошари, Аківи чи навіть Татуїна я те й діло крутив довкола камерою, розглядаючи все довкола. А ще творці завбачливо розкидали світом місцинки, де ви можете посидіти на стільці чи постояти, спершись на перила, і подивитися на найкрасивіші частинки цього світу без інтерфейсу, просто насолоджуючись краєвидом.

А яке це неймовірне задоволення у поєднанні з вкрай вдало підібраним у грі саундтреком — ви й уявити не можете!

Втім, варто врахувати, що Star Wars: Outlaws явно розробляли під широкоформатні монітори (співвідношення сторін за замовчуванням 21:9), адже перемкнутися на 16:9 можна в кілька кліків, але разом із цим гра губить частинку свого шарму. Тому власникам типових моніторів і телевізорів доведеться зробити вибір: кінематографічно і красиво до відвалу сраки чи трішки менш красиво, зате зручно і без величезних чорних смуг зверху й знизу.

***

Дописуючи цей матеріал у жовтні, знаючи проміжні результати продажів гри і спостерігаючи незрозумілий скепсис до гри від спільноти, мені вкрай сумно. Адже Star Wars: Outlaws чарівна в тому, що вона робить. Вряди-годи слова видавця про те, що ми працюємо над тим, щоби створювати ААА ігри для гравців, а не для інвесторів виявилися чистою правдою. Ubisoft неначе повернулася на 10+ років у минуле, забувши про циферкування, рівневі обмеження й одноманітні захоплення/зачистки Х регіонів велетенської мапи, щоби вам відкрилася наступна сюжетна місія. І ба більше, їм вдалося повернути мені віру в те, що Beyond Good & Evil 2 таки побачить світ. Що Ubisoft все ще здатна на створення великих проєктів з достатнім вкрапленням новизни і ризиків, щоб у них було по-справжньому весело грати. Дайте Star Wars: Outlaws шанс, і вона вас здивує.